Жил был один человек, которого мама с папой воспитали, чтобы он к любому труду относился добросовестно. Да и многие люди знают, как Отченаш, что трудиться нужно добросовестно.
И было ему хорошо жить. Все было ясно, просто и понятно. Везде, где он работал, делал дело добросовестно, за что был уважаем среди людей и ценим начальством. Однажды его поставили на станок, где нужно было просто двигать ручку рычага вверх-вниз каждые полминуты. И он добросовестно дергал ручку. День, два, год, десять лет. Его никогда не интересовало, а что собственно он делает? Да он никогда особо и не интересовался сокрытым от него. Наконец, перед самым выходом на пенсию, он решил все-таки узнать, а что же он производил, чтобы на пенсии внукам своим рассказывать. И вот пошел он за стенку, где была сокрыта часть станка. И увидел, что все эти годы он просто отрубал головы людям, которых возводили на плаху.
И скажите мне, пожалуйста, чем по сути отличается его работа от работы, к примеру, политика, который служит интересам олигархов? Или журналиста, который служит такому политику? Или начальника производства, который работает на капиталиста и эксплуатирует рабочих, выжимая из них все силы за нищенскую зарплату?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Первый не ведал, что творил. Поэтому больше вины на том, кто поставил его дергать за ручку. Так же и политики, и журналисты более виноваты, ибо знают, но продолжают творить злые дела. Вспомните, Иисус Христос страдая на кресте молил: "Отче! прости им, ибо не знают, что делают".
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
